Виступи

«Використання ІКТ на уроках образотворчого мистецтва для підвищення якості навчання»

Презентація додається

Глибокі та давні традиції має система освіти в організації навчально-виховного процесу, проте, поруч із традиційними формами та методами навчання кожен вчитель використовує нові сучасні методики. Це – вимога часу. Науково-технічний прогрес спонукає до пошуку нових педагогічних технологій. Комунікації вносять у процес освіти новий, дуже важливий і дуже цікавий компонент.

      Створення ситуації успіху, сприятливих умов для повноцінної діяльності кожної дитини – основна мета, що покладена в основу інноваційних технологій навчання. 

Саме тому темою засідання  РМО є «Використання на уроках образотворчого мистецтва  інформаційно - комунікаційних технологій».

      Вважаю, що сучасному вчителеві необхідно вибрати те «зерно», що дасть змогу створити свою «міні-методику». У творчого вчителя і учні прагнутимуть до творчості. Творчий підхід учителя до побудови та проведення уроку, насиченість різноманітними прийомами, методами та формами викладання зможуть забезпечити його ефективність. Один із способів розвитку пізнавальної активності учнів – це використання мультимедійних технологій, які дають змогу підвищити активність і привернути увагу учнів до навчання.

      Використання комп’ютерних технологій на уроках образотворчого мистецтва дозволяє мені формувати та розвивати у учнів такі компетентності: саморозвиток та самоосвіту, інформаційну, комунікативну, полікультурну, а за умови залучення прикладних комп’ютерних програм, ще й компетентнісну продуктивну творчу діяльність.

      Створення ситуації успіху, сприятливих умов для повноцінної діяльності кожної дитини – основна мета, що покладена в основу інноваційних технологій навчання. 

Саме тому

Саме тому темою засідання  РМО є «Використання на уроках образотворчого мистецтва  інформаційно - комунікаційних технологій».

      Вважаю, що сучасному вчителеві необхідно вибрати те «зерно», що дасть змогу створити свою «міні-методику». У творчого вчителя і учні прагнутимуть до творчості. Творчий підхід учителя до побудови та проведення уроку, насиченість різноманітними прийомами, методами та формами викладання зможуть забезпечити його ефективність. Один із способів розвитку пізнавальної активності учнів – це використання мультимедійних технологій, які дають змогу підвищити активність і привернути увагу учнів до навчання.

      Використання комп’ютерних технологій на уроках образотворчого мистецтва дозволяє мені формувати та розвивати у учнів такі компетентності: саморозвиток та самоосвіту, інформаційну, комунікативну, полікультурну, а за умови залучення прикладних комп’ютерних програм, ще й компетентнісну продуктивну творчу діяльність.

      Створення ситуації успіху, сприятливих умов для повноцінної діяльності кожної дитини – основна мета, що покладена в основу інноваційних технологій навчання. 

Саме тому темою засідання  РМО є «Використання на уроках образотворчого мистецтва  інформаційно - комунікаційних технологій».

      Вважаю, що сучасному вчителеві необхідно вибрати те «зерно», що дасть змогу створити свою «міні-методику». У творчого вчителя і учні прагнутимуть до творчості. Творчий підхід учителя до побудови та проведення уроку, насиченість різноманітними прийомами, методами та формами викладання зможуть забезпечити його ефективність. Один із способів розвитку пізнавальної активності учнів – це використання мультимедійних технологій, які дають змогу підвищити активність і привернути увагу учнів до навчання.

      Використання комп’ютерних технологій на уроках образотворчого мистецтва дозволяє мені формувати та розвивати у учнів такі компетентності: саморозвиток та самоосвіту, інформаційну, комунікативну, полікультурну, а за умови залучення прикладних комп’ютерних програм, ще й компетентнісну продуктивну творчу діяльність.

      Створення ситуації успіху, сприятливих умов для повноцінної діяльності кожної дитини – основна мета, що покладена в основу інноваційних технологій навчання. 

Саме тому темою засідання  РМО є «Використання на уроках образотворчого мистецтва  інформаційно - комунікаційних технологій».

      Вважаю, що сучасному вчителеві необхідно вибрати те «зерно», що дасть змогу створити свою «міні-методику». У творчого вчителя і учні прагнутимуть до творчості. Творчий підхід учителя до побудови та проведення уроку, насиченість різноманітними прийомами, методами та формами викладання зможуть забезпечити його ефективність. Один із способів розвитку пізнавальної активності учнів – це використання мультимедійних технологій, які дають змогу підвищити активність і привернути увагу учнів до навчання.

      Використання комп’ютерних технологій на уроках образотворчого мистецтва дозволяє мені формувати та розвивати у учнів такі компетентності: саморозвиток та самоосвіту, інформаційну, комунікативну, полікультурну, а за умови залучення прикладних комп’ютерних програм, ще й компетентнісну продуктивну творчу діяльність.

       Я переконана, що важливим є спілкування та співпраця вчителя і учнів на уроці. Велику увагу приділяю організаційному моменту. Організаційний етап кожного уроку покликаний створювати атмосферу довіри та доброзичливості, забезпечити нормальну зовнішню обстановку та психологічний настрій учнів на роботу. У своїй педагогічній практиці нерідко використовую розминки для мотивації навчання, для ненав’язливого формулювання мети і завдань уроку, проводжувправу «Очікування», психологічний тест «Мій настрій сьогодні». Починаючи урок налаштовую учнів на вивчення тієї чи іншої теми, тому звертаюся до їх життєвого досвіду.

       Для підвищення якості навчання  використовую  мультимедійні презентації,

які дають змогу продемонструвати на уроці ті явища, які в реальному світі побачити неможливо або складно. Часто діти бояться висловлювати свою думку, бояться помилитися. Комп’ютер створює на уроці сприятливий мікроклімат, знімає напругу, дає змогу перетворити окремі етапи уроку на гру.

Комп'ютерна презентація  викликає у дітей бажання вчитися. Мотивація навчальної діяльності зростає в декілька разів. Презентація допомагає у вивченні навчального матеріалу. Використання на уроці комп’ютера, зокрема мультимедійних презентацій сприяє:

• підвищенню якісного рівня використання наочності на уроці;

• зростанню продуктивності уроку;

• реалізації міжпредметних зв’язків

• підвищенню рівня знань учнів;

• зміні ставлення школярів до комп’ютера (адже вони починають сприймати його не як сучасну іграшку, а як універсальний інструмент для ефективної роботи в будь-якій галузі людської діяльності).

• підвищенню якісного рівня використання наочності на уроці;

• зростанню продуктивності уроку;

• реалізації міжпредметних зв’язків

• підвищенню рівня знань учнів;

• зміні ставлення школярів до комп’ютера (адже вони починають сприймати його не як сучасну іграшку, а як універсальний інструмент для ефективної роботи в будь-якій галузі людської діяльності).

• підвищенню якісного рівня використання наочності на уроці;

• зростанню продуктивності уроку;

• реалізації міжпредметних зв’язків

• підвищенню рівня знань учнів;

• зміні ставлення школярів до комп’ютера (адже вони починають сприймати його не як сучасну іграшку, а як універсальний інструмент для ефективної роботи в будь-якій галузі людської діяльності).

• підвищенню якісного рівня використання наочності на уроці;

• зростанню продуктивності уроку;

• реалізації міжпредметних зв’язків

• підвищенню рівня знань учнів;

• зміні ставлення школярів до комп’ютера (адже вони починають сприймати його не як сучасну іграшку, а як універсальний інструмент для ефективної роботи в будь-якій галузі людської діяльності).

       Використання презентацій є доцільним на будь-якому етапі вивчення теми і на будь-якому етапі уроку: під час пояснення нового матеріалу, закріплення, повторення, контролю. Етапи уроку, основні тези і весь необхідний ілюстративний матеріал,чітко і наочно виконані на слайдах, сприяють концентрації уваги учнів і активізації їх діяльності.

       Використання мультимедійного оснащення дає змогу ефективніше керувати навчальним процесом, адже коли вчитель відвертається до дошки до наочності, він мимоволі втрачає контакт із класом, інколи навіть чує шум за спиною. В режимі мультимедійного супроводу вчитель може постійно бачити реакцію учнів, вчасно реагувати на ситуацію, що поступово змінюється. Але є, звичайно, проблеми: відсутність мультимедійного забезпечення. І постійно використовувати комп’ютер немає змоги.

       В своїй практиці використовую інтегративну технологію. Комп'ютерні уроки передбачають урахування об'єктивних можливостей, вікових особливостей розвитку і практичного художнього досвіду учнів, тісні внутрішні зв'язки з іншими предметами. Для загального розвитку учнів, їх свідомості цілісної картини про світ дуже корисними є інтегровані уроки образотворчого мистецтва та музики, образотворчого мистецтва та літератури, трудового навчання, історії, інформатики тощо. Усе це розширює в учнів світогляд, спонукає до самоосвіти, підвищує інтерес до навчання в цілому. 

       На уроках інформатики учні вивчають графічні редактори, осягають комп’ютерну графіку. Цікавими за формою і методом для використання на уроці є комп'ютерні програми , які дозволяють створити пензлем (мишкою) малюнки. Працюючи з комп'ютером, учні водночас дістають у своє розпорядження закладений у комп'ютерну програму великий асортимент матеріалів та інструментів, тобто те, на чому і чим малювати. За власним вибором дитина "малює" на білому чи кольоровому папері, на тканині, олівцями, фломастерами, пензлями, кольоровою крейдою. В її розпорядженні "меню" кольорів, з яких можна утворити безліч кольорів та відтінків. Малий художник може зробити аплікацію, витинанку набагато швидше, акуратніше і з меншою затратою сил. Великі можливості, які надає комп'ютер, сприяють збагаченню задумів, сюжетів, допомагають дітям порівняти різні прийоми та матеріали, свідомо обрати один з них.

      Комп'ютер є універсальним пристроєм для створення творчої атмосфери шляхом використання музичного супроводу. Доказом є інтегроване засідання ( в жовтні) вчителів образотворчого мистецтва та вчителів музики. Тема уроку «Музичний натюрморт» (5 клас).

      Уроки образотворчого мистецтва сприяють естетичному вихованню дітей, вихованню поваги до творчості народу. Виховний захід «Дівчина з легенди».

      Застосування комп'ютера на уроках образотворчого мистецтва значно підвищує ефективність засвоєння знань на основі інтенсифікації навчання; дає додаткові можливості для реалізації індивідуального підходу;  доповнює традиційні методи та прийоми навчання основам образотворчого мистецтва, але й значно розширює можливості формування та розвитку художньо-творчих здібностей учнів.

      Вчитель  має на уроках образотворчого мистецтва завжди прагнути створити творчу позитивно активну емоційну атмосферу, як справжній чарівник-казкар, повинен обгорнути дітей своєю природною щирістю, доброзичливістю, особливим артистизмом, витонченим розумінням прекрасного і глибокою повагою до вихованців та результатів їхньої творчості.

      Щоб виховати творчу особистість, самому вчителю треба бути творчою людиною, професіоналом у своїй справі. Творчо викладати – означає постійно шукати нові шляхи активізації діяльності учнів на всіх етапах навчальної роботи, шукати нові, оригінальні форми пояснення матеріалу, вдосконалюватися самому, переймати досвід кращих вчителів. Учитель повинен вчитися протягом всього життя, прагнучи досягти вершини своєї педагогічної майстерності.

ВИНОВОК

Отже, у процесі своєї роботи я переконалася, що лише вдала інтеграція сучасних інформаційно-комунікаційних,педагогічних технологій інтерактивного, особистісно-орієнтованого, проектного навчання на основі постійного розвитку критичного мислення учнів дасть змогу розвивати творчі здібності, а значить, і формувати творчу особистість учня. Вдало проведена робота завжди потребує значних зусиль і плідної співпраці вчителя і учня. У Святому письмі сказано:«Блаженна людина, що насичується від плодів своєї праці і шукає в ній утіху». Це є істина.

Список використаних джерел: 

1.Використання мультимедійних технологій у процесі навчання // Завуч. – 2007. – № 3 – с. 10-11.

2.Дементієвська Н.П., Морзе Н.В. Як можна комп’ютерні технології використати для розвитку учнів та вчителів // Актуальні проблеми психології: Психологічна теорія і технологія навчання / За ред. С.Д.Максименка, М.Л.Смульсон. – К.: Міленіум, 2005. -Т. 8, вип. 1. – 238 с.

3.Жук Ю. О. Планування навчальної діяльності з урахуванням використання засобів інформаційно-комунікаційних технологій / Ю. О. Жук, О. М. Соколюк // Інформаційні технології і засоби навчання : зб. наук. праць. – К. : Атіка, 2005. – С. 96-99.

4.Підгорна В. В. Методика та педагогічні умови впровадження мультимедійних технологій Видавництво А.С.К., 2003. - 192с. : іл. / http://intkonf.org

5.Пометун, О. І. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: наук.-метод. посібн. / О. І. Пометун, Л. В. Пироженко. – К. : А.С.К., 2004. – 192 с.

6.Салівон, Т. Л. Підготовка педагогів до розробки навчальних занять з мультимедійним супроводом у класі інформаційно-комунікаційних технологій / Т. Л. Салівон. – Біла Церква, 2005. – С. 64-69. / http: // www.nouv.gou.ua

7.Селевко Г.К. Проектуємо комп'ютерний урок // Відкритий урок. - 2006. - № 3-4. - с. 12

                               Комп"ютерна графіка

            Презентація додається

                                                                                         "Мистецтво навчання є мистецтво

                                                                                          будити в юних душах допитливість і   

                                                                                          потім задовольняти її."

                                                                                                                                        А.Франс.

           Спонуканню учнів до творчості, пошуку - сприяє наявність  комп'ютерного класу

і можливість широко впроваджувати інтеграцію інформатики з усіма предметами без винятку.

           На уроках інформатики учні опановують комп'ютерною грамотністю і вчаться використовувати один з найбільш потужних сучасних універсальних інструментів - комп'ютер, за допомогою якого можна вирішувати рівняння, будувати графіки, креслити, готувати тексти, , складати мелодії, навчати, розважати і малювати. 

           Людина малювала у всі часи. За всю історію з'явилася величезна кількість інструментів і матеріалів для цього заняття. У століття інформаційних технологій одним з таких інструментів є персональний комп'ютер, для якого було створено величезну безліч платних і безкоштовних програм для роботи з графікою.

Це ставить нове завдання в інформатиці:

·         навчити дітей бути з комп'ютером на "ти";

·         допомогти їм оволодіти готовим інструментарієм;

·         стати користувачем у широкому сенсі, тобто самостійно знаходити нові області застосування знань.

       Незважаючи на високу складність у виконанні, в практичному застосуванні усі прикладні програми дуже прості і не вимагають багато часу при їх вивченні. А використання уміння працювати на комп'ютері з певними програмами при вивченні інших предметів дає можливість більш творчо, глибоко і самостійно вивчати не тільки ці предмети, а й саму інформатику, так як діти бачать практичне застосування своїх комп'ютерних знань.

        В операційній системі Windows є вбудована програма для малювання. Знайти її досить просто: знадобиться увійти в меню «Пуск», вибрати пункт «Всі програми», потім увійти в папку «Стандартні», де клацнути на «Paint». У цій програмі є всі необхідні інструменти для створення самих елементарних картинок: пензель, олівець, гумка, заливка замкнутої області та багато іншого. Paint чудово підійде для того, щоб скоротати час за малюванням.

      Розвитку творчих здібностей і самостійного мислення сприяє і те, що комп'ютер дозволяє здійснювати зворотний зв'язок. Дуже важливо, що учень отримує відповідь із зазначенням помилок, якщо такі є, тобто йде паралельно контроль за пошуками правильного рішення.

Графічні редактори - одні з найпопулярніших прикладних програм. Їх існує величезна безліч з різними можливостями, але всі вони включають в себе необхідний мінімум, який звільняє від рутинної роботи і сприяє самостійної творчості. Учні  отримують можливість виконувати малюнок точками, відрізками, колами, прямокутниками і т.д. Вони можуть збільшити розмір будь-якої частини малюнка, щоб опрацювати її детально. Компонуючи малюнок в ціпом, змінюють розмір того чи іншого фрагмента, переміщують зображення в іншу частину екрана. Діти мають можливість дзеркально відобразити графічну композицію по горизонталі і вертикалі, стерти частину малюнка, зафарбувати її вибраним кольором, додати текстову інформацію. Творчу роботу учнів можна зберегти на жорсткому диску або вивести на принтер, тобто надрукувати. Дитина користується колірними відтінками: 256 на кольоровому моніторі і 16 на монохромному.

       На уроках інформатики молодші школярі, учні 2х - 5х класів, вже через 2-3 заняття оволодівають необхідними навичками роботи з графічним редактором. виконують нескладні власні малюнки по темі, запропонованої вчителем інформатики.

       Отже, інструментарій вивчений, закріплений на практичних заняттях. Учитель інформатики може перейти до наступної теми. Але як хочеться, щоб діти продовжили цю роботу, усвідомили, що малюнок на комп'ютері - це самостійний вид мистецтва.

       Запалити в дітях творчу іскорку, захопити їх і змусити забути, що вони працюють в складній техніці за допомогою клавіатури, а не на звичайному папері олівцем, направити їх, допомогти реалізувати свою ідею - покликання викладача ОМ. Намагаючись виконати свій задум, діти будуть прагнути знайти і вивчити нові можливості графічного редактора, а це в свою чергу підштовхне їх до нових творчих задумок.

       Таким чином, важко розділити функції і обов'язки вчителя інформатики, вчителя ОМ  і учнів. Єдність ланцюга породжує єдність дій. В кінцевому результаті однаково зацікавлені всі!

 На уроках інформатики молодші школярі, учні 2х - 5х класів, вже через 2-3 заняття оволодівають необхідними навичками роботи з графічним редактором. виконують нескладні власні малюнки по темі, запропонованої вчителем інформатики.

       Отже, інструментарій вивчений, закріплений на практичних заняттях. Учитель інформатики може перейти до наступної теми. Але як хочеться, щоб діти продовжили цю роботу, усвідомили, що малюнок на комп'ютері - це самостійний вид мистецтва.

       Запалити в дітях творчу іскорку, захопити їх і змусити забути, що вони працюють в складній техніці за допомогою клавіатури, а не на звичайному папері олівцем, направити їх, допомогти реалізувати свою ідею - покликання викладача ОМ. Намагаючись виконати свій задум, діти будуть прагнути знайти і вивчити нові можливості графічного редактора, а це в свою чергу підштовхне їх до нових творчих задумок.

       Таким чином, важко розділити функції і обов'язки вчителя інформатики, вчителя ОМ  і учнів. Єдність ланцюга породжує єдність дій. В кінцевому результаті однаково зацікавлені всі!

 На уроках інформатики молодші школярі, учні 2х - 5х класів, вже через 2-3 заняття оволодівають необхідними навичками роботи з графічним редактором. виконують нескладні власні малюнки по темі, запропонованої вчителем інформатики.

       Отже, інструментарій вивчений, закріплений на практичних заняттях. Учитель інформатики може перейти до наступної теми. Але як хочеться, щоб діти продовжили цю роботу, усвідомили, що малюнок на комп'ютері - це самостійний вид мистецтва.

       Запалити в дітях творчу іскорку, захопити їх і змусити забути, що вони працюють в складній техніці за допомогою клавіатури, а не на звичайному папері олівцем, направити їх, допомогти реалізувати свою ідею - покликання викладача ОМ. Намагаючись виконати свій задум, діти будуть прагнути знайти і вивчити нові можливості графічного редактора, а це в свою чергу підштовхне їх до нових творчих задумок.

       Таким чином, важко розділити функції і обов'язки вчителя інформатики, вчителя ОМ  і учнів. Єдність ланцюга породжує єдність дій. В кінцевому результаті однаково зацікавлені всі!

На уроках інформатики молодші школярі, учні 2х - 5х класів, вже через 2-3 заняття оволодівають необхідними навичками роботи з графічним редактором. виконують нескладні власні малюнки по темі, запропонованої вчителем інформатики.

       Отже, інструментарій вивчений, закріплений на практичних заняттях. Учитель інформатики може перейти до наступної теми. Але як хочеться, щоб діти продовжили цю роботу, усвідомили, що малюнок на комп'ютері - це самостійний вид мистецтва.

       Запалити в дітях творчу іскорку, захопити їх і змусити забути, що вони працюють в складній техніці за допомогою клавіатури, а не на звичайному папері олівцем, направити їх, допомогти реалізувати свою ідею - покликання викладача ОМ. Намагаючись виконати свій задум, діти будуть прагнути знайти і вивчити нові можливості графічного редактора, а це в свою чергу підштовхне їх до нових творчих задумок.

       Таким чином, важко розділити функції і обов'язки вчителя інформатики, вчителя ОМ  і учнів. Єдність ланцюга породжує єдність дій. В кінцевому результаті однаково зацікавлені всі!

ВИСНОВКИ Сьогодні перед нами, звичайно, вже не стоїть питання: «Чи варто вчити дітей працювати з комп’ютером?». Необхідно вчити дітей грамотно «спілкуватися» з комп’ютером, з метою пропедевтики навиків його використання на роботі або у повсякденному житті. А от над запитаннями: «З якого віку слід вчити користуватися комп’ютером? Як вчити працювати з комп’ютером? Які знання і навички повинні мати діти?» – є достатньо актуальними зараз.

Проблема використання комп’ютерних технологій у навчанні молодших школярів не вирішена навіть на теоретичному рівні, а це, у свою чергу, негативно позначається на вирішенні і практичних завдань використання комп’ютера безпосередньо в навчанні. У зв’язку з цим особливу роль для інформатизації початкової освіти в нашій країні мають дослідження, спрямовані на виявлення факторів ефективного використання комп’ютера в навчанні і проектування технології навчання молодших школярів за участю комп’ютера.

Важливими аспектами комп’ютерного навчання дітей залишаються безпечність, корисність та цікавість. Можливість використання комп’ютера у навчальному процесі вимагає врахування наступних факторів:

• вплив комп’ютера на здоров’я дітей (неприпустимо вчити молодших школярів на машинах, які не відповідають основним санітарно-гігієнічним вимогам, а також перевищувати допустимі часові норми);

• відповідність програмного забезпечення, що є у наявності, санітарно-гігієнічним та психолого-педагогічним вимогам;

• наявність навчальних ігрових середовищ, а також програм, які допомагають конструювати завдання;

• забезпечення умов підготовки фахівців, які можуть на високому рівні забезпечувати навчальний процес із використанням комп’ютерів.

Вирішення цих аспектів забезпечить можливість впровадження, на відповідному рівні, комп’ютерної техніки в молодшу школу.

Колишні спроби вести регулярне навчання за допомогою комп’ютерних програм зазнавали невдачі в першу чергу тому, що через недосконалість програмних засобів не вдавалося дістати явну перевагу комп’ютерних технологій перед традиційними формами навчання.

Позитивні зміни відбуваються завдяки тому, що як кількість, так і якість навчальних програмних засобів, які випускаються на ринок, настільки велика, що комп’ютерне навчання можна вважати новою освітньою галуззю, і школа зобов’язана рахуватися з цим. Комп’ютер стає зовсім природним засобом пізнання навколишнього світу, як для попередніх поколінь ним була книга.

Серед безлічі проблем застосування інформаційно-комунікаційних технологій, варто особливо виділити проблему впливу роботи з комп’ютером на здоров’я дитини. Її значимість і актуальність визначаються стрімкістю і глибиною проникнення інформаційних технологій в усі сфери життя і діяльності сучасного суспільства.

Охорона здоров’я дитини-користувача персонального комп’ютера — проблема багатогранна, котра може бути вирішена на основі збалансованого комплексного підходу, що враховує цілий ряд факторів: педагогічних, медичних, правових, технічних, організаційних. Однак, незважаючи на те що цим питанням займаються багато фахівців, їхня робота дотепер ще малоефективна. Причина цього бачиться в тім, що проблеми здоров’я людини в контексті комп’ютеризації вирішуються на основі принципів і підходів, що мають стосовно охорони здоров’я приватний або зовнішній характер. Повною мірою це належить і до педагогічних розв’язань даного питання, потенціал яких ще далеко не вичерпаний.

Педагогічно обґрунтоване використання інформаційно-комунікаційних технологій для розвитку творчості може перевести на новий рівень навчальний процес у початковій школі. Але комп’ютер потрібно використовувати тільки тоді, коли він вносить щось нове у вирішенні навчальних завдань.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.                Агапова Р. Про три поколения компьютерних технологий обучения в школе. //Информатика и образование. – 1994. – №2. – С.96-98.

2.                Ананьева В.А. Искусство и музыка в компьютерном классе.// Информатика и образование. – 2003. – №1.сС.83-84.

3.                Анкитон Р. Человеческая память и процесс обучения. – М., 1980.

4.                Асмолов А.Г. Принципы организации памяти человека. Системно-деятельностный подход к изучению познавательных процессов: Учебно-методическая помощь. – М., 1983.

5.                Багленова А.Л. Принципи навчання школярів основам екранної грамотності. //Фахівець. – 1992 – №5.

6.                Белавина И.Г. Психологические последствия компьютеризации детской игры. // Информатика и образование. – 1991. – №3.

7.                Белавина И.Г. Сприйняття дитиною комп’ютера й комп’ютерних ігор. // Питання психології. – 1993. – №3.

8.                Блонский П.П. Избранные педагогические сочинения. – Т.2. – М., 1979.

9.                Бочкин А. И. Методика преподавания инфоматики: Учеб. пособие. — М.: Высш. шк., 1998. — 431 с.: ил.

10.           Буцин Е.С. Обучение младших школьников началам информатики. // Информатика и образование. – 1991. – №3.

Метод проектів у технології трудового навчання

         Як відомо, у Національній доктрині розвитку освіти одним із пріоритетних завдань визначено гармонійний розвиток особистості учнів. Реалізувати це завдання можливо за умови впровадження в освітній процес досягнень науки та новітніх освітніх технологій. Останнім часом у нашій країні відбувається процес модернізації освітньої системи. Ці зміни відбуваються за трьома основними напрямками:

1.     входження до світового освітнього простору;

2.     пошук нових засобів і методів формування творчої особистості;

3.     подальша інтеграція освітніх факторів (школи, родини, суспільства).

Значний внесок у розробку теоретичних і практичних питань технології трудового навчання зробили П.Блонський, М.Гончаров, О.Калашников, С.Шабалов та ін.

Вивченню підходів до визначення змісту трудового навчання присвячені роботи П.Атутова, С.Батищева, В.Мадзігона, В.Сидоренка, Д.Тхоржевського.

Сьогодні в педагогіці існує розмежування таких педагогічних понять, як традиційні та нетрадиційні методи викладання. Безліч нових програм, курсів, течій і напрямів можна виділити в різні педагогічні системи, вивченню яких присвячено чимало досліджень (система розвивального навчання Ельконіна-Давидова, Занкова та ін.) Значною мірою це торкнулося і трудового навчання.

Діяльність вчителя трудового навчання багатогранна. Щоб відповідати сучасним вимогам, він повинен поєднувати в собі вчителя –експериментатора, теоретика, і практика, вдумливого психолога-вихователя, керівник колективу учнів (менеджера). На перший план виходить професіоналізм учителя.

Підготовка вчителя трудового навчання до уроку становить одне  з головних завдань його професійної діяльності. Протягом останніх десятиліть у системі освіти нетрадиційним для вчителів є курс на створення для учня можливості займати активну,тобто ініціативну позицію в навчальному процесі.

Успіх у цьому може мати лише той, хто навчиться чітко визначати мету діяльності, вибирати найбільш раціональне і морально- виправдане рішення, аналізувати хід роботи і результати, виносити уроки з тимчасових невдач, переборювати труднощі. При цьому значна увага приділяється виконанню практичних робіт учнів, які реалізуються методом індивідуальних і колективних творчих проектів.

Однією з педагогічних технологій, яка спрямована на покращення та розвиток трудового навчання, є метод творчих проектів або проектно-технологічний метод.

Метод проектів – це система навчання, гнучка модель організації навчального процесу, орієнтована на творчу самореалізацію особистості, що розвиває учня.

Під навчальним творчим проектом слід розуміти самостійно розроблений та виготовлений виріб (від ідеї до його втілення), виконаний під контролем і консультуванням учителя.

Сучасна педагогіка розрізняє такі типи проектів:

v Дослідні, в основі яких лежать соціально-економічні дослідження;

v Творчі, результатом яких є створення художніх творів, видовищних явищ;

v Ігрові (імітаційні), в яких учасники проекту виконують ролі;

v Інформаційні, які полягають у зборі та аналізі інформації про об’єкт;

v Практичні , орієнтовані на безпосереднє впровадження в практику.

Зособами здійснення проектно-технологічної діяльності є використання різноманітних інструментів, пристроїв, машин, механізмів, автоматичних пристосувань.

Теорія та практика проектного підходу до навчання бере свій початок з кінця ХІХ – початку ХХ століття завдяки науковим пошукам вітчизняних та зарубіжних учених-педагогів. У Радянському союзі цей метод широко використовувався в школах сільської молоді та в дослідно-показових навчальних закладах до 1931 року. Потім було заборонено його використання в практиці радянської школи.

Зараз відбувається відродження методу проектів у навчальних програмах.  Елементи методу проектів увійшли й до програми з трудового навчання загальноосвітніх навчальних закладів України, яка була затверджена в 2001 році

У програмі з трудового навчання, зокрема, зазначається, що метод проектів є основним методом навчання, який використовується в освітній галузі “Технологія”. Це зумовлено тим, що освітні завдання цієї галузі не можуть бути розв’язані тільки традиційними методами навчання.

Треба зазначити, що розуміння сутності теорії та практики проектної діяльності й проектного методу навчання є різним у зарубіжній та вітчизняній літературі. Під час спілкування з учителями та методистами трудового навчання виявилось, що більшість із них ототожнюють поняття “проектно-технологічний метод навчання” й “навчання проектно-технологічної діяльності”, тоді як ці поняття відрізняються своєю метою.

Під проектно-технологічним методом навчання треба розуміти такий метод навчання, коли школярі набувають знань і вмінь у процесі планування й виконання самостійних технічно-творчих завдань-проектів.

Навчання ж проектно-технологічної діяльності обумовлюється способом взаємодії з оточуючим світом, тобто формуванням проектно-технологічної культури.

Тому можна зробити висновок, що найбільш оптимальні умови для навчання проектно-технологічної діяльності та використання проектно-технологічних методів можна створити на заняттях з трудового навчання.

Сучасний етап розвитку школи передбачає застосування в освітній галузі “Технологія” нової системи навчання, проектно-технологічної, мета якої полягає в розробці й виготовленні навчального творчого проекту, що передбачає самостійне розроблення та виготовлення учнем виробу від ідеї до її втілення в матеріальний образ. Насамперед, це передбачає наявність суб’єктивної або об’єктивної новизни проекту, виконаного учнем з певним контролем та консультацією вчителя.

Проектно-технологічний підхід до трудового навчання, як зазначається у працях О.Коберника, М.Ретивих, В.Симоненка, С.Ящука , спрямований на формування в учнів ґрунтовної системи творчо-інтелектуальних та предметно-технологічних знань і вмінь; передбачає самостійне або під контролем учителя виконання творчих проектів як на етапі проектування, так і на етапі виготовлення, захист свого проекту. Основною передумовою цього є розвиток технічно-творчих здібностей учнів.

Аналізуючи науково-педагогічну літературу з цієї проблеми, стикаємося з тим, що на сьогодні питання організації проектної роботи учня та вчителя розглянуто недостатньо, тобто необхідне більш розгорнуте та ґрунтовне його висвітлення, насамперед змісту, мети й етапності проектування.

У своїх працях науковці найчастіше розглядають проектування як процес створення й виготовлення об’єкта. Ми вважаємо, що проектування – це науково обґрунтоване (визначене) технічно-творче конструювання нового проектного

об’єкта, за певною системою параметрів або перетворення існуючого прототипу до якісно нового стану.

Перевага проектно-технологічного методу трудового навчання, в порівнянні з попередніми, насамперед полягає в тому, що

ü учні під час цієї діяльності більш активно залучаються до самостійної, практичної, планової та систематичної роботи,

ü в них виховується прагнення до пошуку шляхів створення нового або більш якісного вдосконалення існуючого виробу (матеріального об’єкта),

ü формується уявлення про його майбутнє застосування;

ü розвиваються моральні та трудові якості учня, мотиви вибору професії.

При цьому слід особливу увагу приділяти станові інтересу учнів до цього процесу, згасання інтересу сигналізує вчителеві про недоліки в роботі. Необхідно стежити, щоб учні доводили свої задуми до кінця, особливо на технологічному етапі. Створювати ситуацію успіху. (Див.додаток. Презентація «Технологія «СИТУАЦІЯ УСПІХУ»)

Як уже зазначалось, основний зміст проектування полягає в технічно-творчому конструюванні, тобто у певній сукупності дій, засобів та методів (Див.схему «Сукупність методів…), що дають змогу учням знайти своє розв’язання проблемного завдання, яке поставлене перед ними або вибране самостійно.

Як уже зазначалось, основний зміст проектування полягає в технічно-творчому конструюванні, тобто у певній сукупності дій, засобів та методів (Див.схему «Сукупність методів…), що дають змогу учням знайти своє розв’язання проблемного завдання, яке поставлене перед ними або вибране самостійно.

Як уже зазначалось, основний зміст проектування полягає в технічно-творчому конструюванні, тобто у певній сукупності дій, засобів та методів (Див.схему «Сукупність методів…), що дають змогу учням знайти своє розв’язання проблемного завдання, яке поставлене перед ними або вибране самостійно. Усе це має бути спрямоване на досягнення визначених цілей.

Ці дії та засоби пропонується фіксувати в двох формах:

1) як систему параметрів проектного об’єкта та їх кількісних показників;

 2) як сукупність конкретних засобів, що забезпечують реалізацію запроектованих показників та якісних характеристик майбутнього об’єкта [1].

Як технічно-творча діяльність, проектування спрямоване на створення нового (суб’єктивно або об’єктивно) матеріального об’єкта.

 Виготовляючи виріб, учень

ü розширює та закріплює свої знання з інших навчальних предметів (математики, фізики, креслення, основ підприємницької діяльності та інших);

ü удосконалює набуті вміння й навички у виконанні технологічних, економічних та інших операцій.

Водночас разом із зазначеними вище, вирішуються й технічно-творчі завдання:

ü визначення функціонального призначення обраної конструкції;

ü розвиток уміння читати креслення;

ü складання ескізів майбутнього виробу;

ü  планування технологічного процесу;

ü організація творчої діяльності;

ü формування в учнів технологічної культури.

Успішність проектування неможлива без таких взаємопов’язаних цілей:

ü соціально-економічна ефективність,

ü соціальна інтегрованість,

ü соціальна активність,

ü соціальна керованість.

      Але найважливішим чинником виступає правильно визначена й послідовно організаційно спланована робота як учня, так і вчителя. А це, насамперед, правильна логічна послідовність дотримання етапів виконання творчих проектів.

     Спираючись на наукову літературу з питання теорії та практики проектно-технологічного підходу до трудового навчання, можна визначити структуру й послідовність проектно-технологічної діяльності учнів у такому вигляді:

1. Етап підготовки та організації проектно-технологічної діяльності; 2. Етап технічно-творчого конструювання;

3. Етап технологічного процесу;

 4. Заключний етап.

    За цією структурою проектування як складова частина проектно-технологічної діяльності має чітко визначені етапи та стадії його здійснення.

Перший етап – етап підготовки та організації.

На цьому етапі:

ü учні мають вибрати об’єкт праці й поставити перед собою технічно-творчу проблему;

ü визначити значення проектного об’єкта;

ü пропонують різні варіанти конструкції виробу;

ü усвідомлюють варіанти запропонованої конструкції.

 Другий етап – етап технічно-творчого конструювання.

ü складають ескізи виробу;

ü вибирають необхідні матеріали й інструменти;

ü визначаються з більш оптимальною технологію виготовлення проектного виробу.

Третій етап – технологічний.

ü учні виконують визначені технологічним процесом операції;

ü проводять самоконтроль власної діяльності.

Технологічний етап вимагає від учня дотримання технології, трудової дисципліни та культури праці.

На заключному етапі учні виконують:

ü коригування виконаного виробу порівняно із запланованим;

ü здійснюють випробування об’єкта;

ü проводять самооцінку й аналіз підсумків проекту;

ü захищають свій проект.

    На кожному з цих етапів учні здійснюють відповідно визначену систему послідовних дій при розв’язанні проблемного завдання проекту. При цьому важлива роль, незважаючи на самостійність учня, відводиться вчителеві.

 Найголовніше його завдання –

1.     визначити структурний план роботи,

2.     запропонувати учням цікаві й посильні, з урахуванням розвитку рівня їх фізичних, інтелектуальних, творчих здібностей, проектні завдання (об’єкти);

3.     допомагати кожному учневі у вирішенні тих чи інших проблем, які виникають як на кожному етапі, так і в цілому, наприклад, у виборі раціонального підходу до вирішення проблеми,

4.     визначення оптимального варіанту технології,

5.     виготовлення матеріального об’єкта.

За змістом етапи організації й підготовки та технічно-творчого конструювання мають такі стадії проектно-технологічної діяльності:

 пошук проблеми,

вибір об’єкта,

 визначення проблеми,

 вироблення ідей та варіантів щодо розв’язання проблеми,

 аналіз і синтез ідей,

 вибір оптимального та раціонального варіанта та обґрунтування проекту,

 аналіз майбутньої діяльності,

 прогнозування майбутніх результатів,

 розробка конструкторсько-технологічної документації,

 складання ескізів,

 вибір матеріалів та обладнання,

 вибір технології обробки складових деталей їх з’єднання,

 оздоблення виробу,

 організація робочого місця.

      Зміст спільної роботи вчителя й учнів на уроках трудового навчання в процесі проектно-технологічної діяльності на етапах підготовки й організації проектно-творчої діяльності та технічно-творчого конструювання має відповідати чітко вираженій та логічній послідовності організації роботи як учня, так і вчителя за певним, попередньо спланованим і обґрунтованим планом.

                                                   Висновок.

      Головною метою проектної технології є навчання учня самостійно планувати свою діяльність та досягати мети. Навчальний процес у сучасній школі повинен мати творчий пошуковий характер, а для цього необхідно використовувати такі методи, які б навчали дітей самостійно виявляти, досліджувати працювати.

       Включення методу проектів у навчально - виховний процес, дає змогу вчителю трудового навчання урізноманітнити форми проведення  уроків, ширше застосовувати на них прийоми і методи активізації творчого мислення учнів.

Одним із головних завдань учителів технічних видів праці є формування у школярів умінь творчо використовувати свої знання та навички в процесі навчальної діяльності.

У результаті учні набувають великий спектр умінь і навичок, інтегрують знання з різних предметів, у них виховується працьовитість, здатність самостійно мислити і приймати рішення, доводити висунуті ідеї до втілення в кінцевий конкурентоспроможний продукт (виріб).

ЛІТЕРАТУРА

1. Коберник О.М., Ящук С.М. Методика організації проектно-технологічної діяльності на уроках трудового навчання: Навчально-методичний посібник. – Умань, 2001. – 82 с.

2. Програма для 5-9 класів загальноосвітніх навчальних закладів: Трудове навчання (Рівень стандарту) // Трудова підготовка в закладах освіти. – 2005. – №2. – С. 22-38.

3. Сідоренко В., Калігаєва О. Політехнічна освіта: сучасне бачення проблеми // Трудова підготовка в закладах освіти. – 2005. – №2. – С. 4-7.

4. Терещук А., Вдовиченко А. Навчання учнів основних етапів проектно-технологічної діяльності // Трудова підготовка в закладах освіти. – 2004. – №4. – С. 10-13.

5. Трудове навчання: 5-9 класи: Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. – К.: Шкільний світ, 2001. – 312 с.

6. Шуляк В. Створення і втілення в життя власних проектів // Трудова підготовка в закладах освіти. – 2004. – №3. – С.8-9

"Креативна освіта як умова розвитку інноваційної особистості"

Нема виснажливішої роботи від учительської,

Де нерви паляться, мов хмиз сухий,

Де серце рветься в шепоті і чаді.

Але нема щасливішої долі,

Коли людина з Твоїх рук, Учителю,

Іде у світ - на краплю світ людніє.

І. Драч

Креативність Сreative (англ.), Creation (лат.) – творчий, створення.

Бачимо, що термін «креативність» має подвійне значення: творчість і створення. Але треба пам’ятати, що творчість не завжди дає творчий результат, а креативність веде до створення творчого продукту. Проблема творчості стала в наші дні самою актуальною, тому що саме творчі люди створюють нове, неповторне у всіх сферах людської діяльності. Розвиток креативності учнів в процесі шкільного життя здобуває одне з найважливіших значень.

Нові реалії життя в Україні обумовили глобальні зміни у філософії освіти, її мети, завдань, методів діяльності.

Сьогодні в області створюється нова школа, де учень повноцінно живе, проектує своє майбутнє, свій шлях, враховуючи власні можливості, ставлячи перед собою завдання самовдосконалення, самовиховання, самоосвіти. При цьому особливого значення набуває креативність особистості, її здатність до творчого нестандартного мислення, вміння ефективно вирішувати складні проблеми власної  життєдіяльності.

Такі якості можуть бути сформовані у процесі спеціально організованих педагогічних впливів в системі освіти, яка сама є креативною, прагне до творчого вирішення проблем через використання сучасних інноваційних технологій для досягнення визначеної мети. В системі освіти творчі можливості, закладені у кожній людині природою, мають бути розвинені та педагогічно скориговані, школа  повинна закласти підгрунття розвитку творчого потенціалу особистості та визначити сталий напрямок цього процесу.

Розуміння терміну "творчість" протягом  XX століття зазнало значних змін. Спочатку це поняття відносилося лише до дорослих, досягнення яких вважались видатними. Потім його почали застосовувати до дітей, маючи на увазі їхній інтелектуальний розвиток, виключно успіхи в навчанні. З часом і накопиченням досвіду визначення творчості розширилося. Творчість стали визначати як здатність до видатних нестандартних досягнень у будь-якій сфері людської діяльності.

Різнобій у визначеннях творчості поступово долається. На сучасному етапі розвитку психолого-педагогічної науки обдарованими і талановитими учнями вважають тих, у кого професійно підготовлені люди виявили наявність потенціалу до високих досягнень. Ці діти мають видатні здібності і можуть реалізувати себе і зробити внесок у розвиток суспільства.

Ми живем і працюємо в час, коли в усій системі освіти йде процес переорієнтації на людину, на дитину, на учня. Школа почала звертатися до особистості учня, який поступово стає самоцінністю. Тому прагнення зрозуміти його особистість, вивчити його ставлення до навчання, до школи, вчителів, осягнути і зрозуміти почуття, настрій – це вже свідомо взята установка на взаємини з ним як з партнером, на спілкування з ним як з рівним, що має право на особисту думку, «…яка має право жити…».

 Щоб виховати творчу особистість, потрібно звернутися спочатку до внутрішнього світу самого вчителя. Любов до творчості прищепила моя вчителька ще в початковій школі. Творчість супроводжує мене усе життя. Велике бажання мати професію «Вчитель», підштовхнуло вже після дев’ятого класу, ступити  на освітянську ниву на спеціальність «Вчитель початкових класів з додатковою кваліфікацією «Організатор дитячої технічної творчості»». Не завжди виходить працювати по спеціальності. Проробивши лише один рік вчителем початкових класів виникла необхідність в опануванні й інших методик викладання в середній та старшій школі. Інтеграційні процеси, що відбуваються в світі, проникають в систему освіти, вимагаючи від сучасного вчителя певної професійної підготовки, базуючись на принципах мобільності, інтегративності.

Якщо попередні покоління набували професію на все життя, то нинішнє має бути готовим до зміни професійної діяльності і володіти соціально-професійною мобільністю через швидко плинні виробничі умови. Відповідно до нового етапу розвитку суспільства, професія більше не виступає як центр життєвого циклу людини, а представляє одну з можливих форм соціальної адаптації і творчої самореалізації особистості.

Сучасне суспільство висуває до особистості вчителя особливі вимоги, пов'язані з тими змінами, що відбуваються в соціальній сфері та сфері освіти. Професійна діяльність вчителя, характеризується досить високим рівнем складності та напруженості. Вчителеві приходиться здійснювати як заздалегідь заплановані та цілеспрямовано організовані навчальні й виховні заходи, так і часто приймати педагогічні рішення у стихійно виникаючих, непередбачених ситуаціях взаємодії з учнями, їхніми батьками, колегами по роботі, адміністрацією.

Адже саме від вчителя, його особистісних характеристик залежить реалізація навчальних планів, якість освітніх послуг, виховання учнів як у процесі навчання, так і в позанавчальний час. В Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті, в Державній програмі „Вчитель” окремо наголошується на необхідності формування особистості вчителя відповідно до потреб сучасної практики, динамічних змін, що відбуваються в країні і світі, і, зокрема, у середній школі.

Школі потрібен учитель, котрий працює у форматі творчих шукань, що ґрунтуються на здобутках традиційної методики й включають інноваційні елементи. Сучасний педагог – фундаментально освічена людина, здатна гнучко перебудовувати напрям і зміст своєї професійної діяльності, яка самостійно працює над власним розвитком, підвищенням освітнього й культурного рівнів, уміє самостійно набувати необхідних для професійної діяльності знань, умінь і навичок, критично мислить, володіє стійкою системою мотивів і потреб соціалізації, здатна активно й творчо діяти, створювати «шедеври», зацікавлюючи дітей своїми творчими поробками із мінімальними затратами на виготовлення. Він повинен уміти сам і навчити учнів творчо засвоювати знання і застосовувати їх в конкретних навчальних і життєвих ситуаціях, критично осмислювати здобуту інформацію, оволодіти вміннями й навичками саморозвитку, самоаналізу, самоконтролю та самооцінки. Навчання і виховання учнів освітлене високою метою, мірою всіх речей є людина, особистість.

Сучасний вчитель – це педагог, професіонал, широко освічена і культурна людина, гуманіст, інтелігент, який реалізує інноваційні підходи до навчання й виховання та розвитку молодого покоління.

Суспільство ставить перед вчителем певні задачі, вимагаючи працювати за новими педагогічними технологіями, здійснювати науково та педагогічно обґрунтований вибір навчальної програми, відповідних до неї дидактичних засобів, підручників та посібників, розробляти таку методичну систему навчання з данного предмету або циклу дисциплін, щоб не тільки давати знання, а й навчати самостійно мислити, спираючись на ці знання, збуджувати інтерес в учнів до творчого пошуку, реалізувати змістовний аспект викладання  предмету, який передбачає забезпечення відповідності ступеня освіченості учня вимогам сучасного рівня розвитку науки та практики.

Розробляючи уроки потрібно дотримуватись сучасних вимог. Сучасна  дидактика в центрі уваги  ставить діяльність учня. Учні повинні мислити творчо, здійснювати вибір серед декількох можливих варіантів, планувати власну діяльність, працювати з інформаційними джерелами та знаходити  потрібну на даний момент інформацію, здійснювати рефлексію своєї діяльності, застосовувати знання з основ наук і власний досвід та свідомо реалізувати їх у практичних умовах.

Учені стверджують, що найбільш сприятливі умови для розвитку творчих здібностей створюються у процесі праці. Основна праця дітей – навчання. Цілком закономірно, що для виховання в учнів творчих рис їх навчання треба зробити творчим.

Знати свою науку вчителю, звичайно, необхідно, але, крім цього, потрібно ще володіти ключем до розуму і серця своїх вихованців. І хто не володіє цим даром природи, той повинен його шукати в сучасній педагогіці й методиці. (К.Лейбніц).

Працюючи в нових умовах сучасної школи, необхідно, на мою думку, володіти особистісною та соціальною мобільністю, а також мобільністю знань. Вчитися відмовлятися від застарілих стереотипів, прагнути  до інновацій, інтересу до всього нового, але при цьому критично осмислюючи запропоноване.. Кожного разу, готуючись до уроку, ми вирішуємо різні проблеми: чому навчити учнів і як це зробити, як сформувати їхній духовний світ. Вчитель повинен вміло підібрати найбільш ефективну для рішення педагогічної задачі технологію.

Реформування освіти в Україні зумовило широке впровадження у навчально-виховний процес нових педагогічних технологій. Сьогодні, в процесі бурхливого розвитку освіти, у ході запровадження компетентнісно-орієнтованого навчання виникає потреба по-новому подивитися на сучасний урок, на його структуру, форми, технології проведення.

В своїй педагогічній практиці  використовую ряд технологій, однією із перших є технологія «Ситуація успіху», бо  «ситуація успіху» це - цілеспрямоване, організоване поєднання умов, при якому створюється можливість досягти значних результатів в творчій діяльності. Створення ситуації успіху є сприятливим не тільки для мобілізації пошукової активності, а й вагомим чинником формування адекватної самооцінки та реалізації психологічного самовизначення. Постійне заохочення підвищує мотивацію навчальної діяльності. Основне завдання вчителя – вчити. Тому необхідно старатися всіма можливими засобами створити ситуації подиву, захоплення, успіху, які є необхідною умовою для підсилення інтересу до знань.

Працюючи вчителем образотворчого мистецтва, основ здоров’я не можу не згадати про інтегральну технологію, яку використовую щораз на  своїх уроках. Не можна відділити один предмет від іншого, звичайно і не виходить, бо знання одного предмету павутиною знань переплітаються повністю. Інтегровані уроки мають значні резерви щодо регуляції і саморегуляції психофізіологічного стану учнів. Колір і звук це жива енергія, а високохудожні твори – значний енергетичний потенціал, тому добирати їх треба з урахуванням емоційних особливостей кожного учня. За допомогою комплексних емоціогенних технологій учитель стимулює різні форми самовираження учнів, розвиває здібності до невербальної комунікації (міміку, пантоміміку, «музику жестів і рухів пластичне інтонування»), коригує  психічні стани, сприяє релаксації, здійснює профілактику зміцнення фізичного, психічного і духовного здоров’я. Мною було опрабовано та проведено інтегровані уроки образотворчого мистецтва  та музики, образотворчого мистецтва та інформатики. Результат позитивний.

Висока якість уроку досягається  завдяки використанню тренінгової технології. Тренінг – це продуктивний і цікавий процес пізнання себе та інших, спілкування, ефективна форма опанування знань, інструмент для формування умінь та навичок, форма розширення досвіду. Тренінг – це форма групової роботи, яка забезпечує активну участь і творчу взаємодію учасників між собою та із тренером, розкриття власного «Я», дотримування правил поведінки в групі, застосовування хвилинок розвантаження для відновлення активності учнів. Позитивні можливості уроку-тренінгу звичайно великі, бо створюється доброзичливе емоційне налаштування у групі – класі, а також можливість виражати свої почуття, думки (кожна думка має право на існування); учні вчаться працювати в команді, розвивають почуття внутрішнього контролю,  уяви, практичних навичок. В процесі роботи знижуються негативні емоційні стани та їх прояви. Урок -  тренінг орієнтований на запитання та пошук, на рівень та обсяг його компетентності учня та гармонійного поєднання всіх складових здоров'я (фізичної, соціальної, духовної, емоційної та інтелектуальної). В процесі роботи необхідно створювати ігрові моменти, що покликані не розважати, а допомагати у навчанні. Уроки-тренінги забезпечують підвищення комунікативного аспекту навчання, розвивають абстрактне, логічне мислення учнів. Процес закріплення, повторення, узагальнення знань стає більш творчим, обдуманим, і всі знання на основі життєвих навичок. Використовуючи елементи тренінгової технології, отримую «зворотній зв’язок»,«очікування» дітей від уроку. Використовую вправу «Знайомство», де учні розкривають свій внутрішній світ своє «я», інтерактивну технологію «мікрофон», «мозковий штурм». Тренінгова технологія

Сучасних учнів приваблює новизна проведення уроків  з використанням мультимедійних презентацій. У класі під час таких уроків створюється обстановка реального спілкування, при якій учні прагнуть висловити думки "своїми словами", вони з бажанням виконують завдання, проявляють інтерес до досліджуваного матеріалу, в учнів пропадає страх перед комп'ютером, вчаться самостійно працювати з навчальною, довідковою та іншою літературою з предмета, з'являється зацікавленість в отриманні більш високого результату, готовність і бажання виконувати додаткові завдання. Використання презентацій дозволяє проводити уроки: на високому емоційному рівні (анімація, музика); забезпечує наочністю. Комп'ютери та інформаційні технології взагалі - зручний інструмент, який  здатний привнести в шкільний урок елемент новизни, підвищити інтерес учнів до придбання знань, полегшити вчителю завдання підготовки до занять.

Звичайно в роботі із учнями на уроках ОМ, ОЗ  впроваджую ігрові технології. В освітньому процесі використовую театралізовані, ділові, рольові ігри. Звичайно, ці ігри мають великий вплив на розвиток дитини,  на зняття втоми, бо ігри є зазвичай рухливими.  Рухова активність – необхідна умова нормального розвитку та функціонування організму. Вона не просто корисна, а життєво необхідна (як вода, їжа, повітря). Без достатньої кількості руху організм поступово втрачає життєві сили, стає чутливим до негативного впливу зовнішніх несприятливих чинників, непомітно руйнується.

Розвитку пізнавального творчо-пошукового характеру, інтересу сприяють різні прийоми проблемного навчання. Проблему треба ставить так, щоб у учнів виникало бажання у вирішенні  її, тоді діти охоче включаються в процес вирішення її. При виконанні якогось практичного чи теоретичного завдання в учнів буває недостатньо знань. Кожна дитина  стоїть перед проблемою, яку можна вирішити тільки при набутті цих знань на цьому і інших уроках та, звичайно, на основі життєвих навичках. Виникає мотивація пізнавальної діяльності. Саме на уроках ОЗ постановка проблеми  є не виключеною. Проводиться ряд інтерактивних вправ, де учні приходять до висновку, що здоров'я  кожної людини – це найдорожчий скарб. Постійно працюю  над вдосконаленням власних методів і прийомів навчання, щоб змусити думку дитини творчо мислити, самовдосконалюватися в праці, стимулювати розвиток активності. Діти вчаться висувати ідеї, вирішувати проблеми, розв’язувати навчальні задачі, виявляти більшу зацікавленість і активність до навчання. Вчу дітей, щоб вони підпорядковували свою навчальну  працю принципу: «Навчаючись – навчай! Навчаючи – учись!»

 За роки своєї педагогічної діяльності я все більше впевнююсь, що яку б нову методику не застосовувала, в якій би формі не проводила б урок, пам’ятаю -  навчальна праця для дитини має бути не тільки джерелом знань і майбутнього існування, а  й джерелом радості, сенсом її шкільного життя. Потрібно не відбирати в дитини щастя реалізувати цю потребу, а дати шанс реалізувати себе в процесі навчальної діяльності. Адже творчі здібності потрібні людині у найрізноманітнішій діяльності.

Девізом  для мене є  - «Творчість для всіх!». Творчо мислити, творити може кожна людина, треба тільки розкрити в ній цей талант. Моя справа створювати умови для розвитку і творчості, надалі ж нехай кожний вибирає собі «справу по плечу». Використовуючи нетрадиційні техніки малювання, які розвивають мислення, фантазію, стараюсь переконати своїх учнів в тому, що  створення власноруч творчого продукту є найбільш цінними, приємнішими.  

Будь-який урок - має величезний потенціал для вирішення нових завдань. Беззаперечним є одне: він повинен бути життєвим.

Хоть выйди ты не в белый свет,

А в поле за околицей, —

Пока идешь за кем-то вслед,

Дорога не запомнится.

Зато, куда б ты ни попал

И по какой распутице,

Дорога та, что сам искал,

Вовек не позабудется.          

(Н.Рыленков)